Сірченко О. Новогродівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10

Сірченко О.

Новогродівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10

Діти війни, ви дитинства не знали...

Є речі, про які не можемо не пам’ятати і не говорити, доки ми живі. Є вічна пам’ять, яка робить нас краще і добріше. Діти і війна – дуже жорстоке сполучення. Ще зовсім недавно про них не говорили і не піклувалися. І лише з січня 2006 року, коли вступив у силу Закон «Про соціальний захист дітей війни», згадали про цю соціальну групу людей. Діти війни – це особливе покоління . Про що згадували обпечені війною діти, які вже стали старше тих, хто воював за дитинство, за їх майбутнє? А доля у всіх була різною.

Актуальність теми – це прагнення зберегти для історії матеріали, пов’язані зі спогадами дітей війни. Бо очевидців Другої світової з кожним днем стає все менше і менше. І нам необхідно використати всі можливості аби особисто поспілкуватися з ними. На мій погляд, проблема полягає в нестачі особистих подробиць про життя дітей в роки війни. Ці факти сприяли б більш точному уявленню про значущість цілого покоління.

В ході дослідження я передбачала, що тема дітей війни недостатньо розкрита в історичній науці. Але моя гіпотеза не підтвердилася. Хоча деякі моменти, а саме побут повсякденного життя в умовах війни, розкриті не в повному обсязі. Так, наш місцевий краєзнавець Борис Єкасьов присвятив свій історико-краєзнавчий нарис в тому числі і дітям війни, розповівши про цікаві факти воєнного часу свого рідного села Червоний Яр. А Д.Титаренко зібрав цілу книгу спогадів і навіть приїздив до нас в місто брати інтерв’ю.

Метою мого дослідження є знайомство з письмовими історичними джерелами, фотодокументами, інтерв’ю з дітьми війни. Проаналізувавши дані дослідження, визначити і показати значущість теми для сучасного покоління людей. На прикладах жителів нашого міста показати, які випробування винесли діти воєнних літ, як вижили, як працювали і якими людьми стали.

Герої моєї роботи Б.Єкасьов, К.Кирилова, Н.Бецель закарбували в своїй пам’яті світлий образ матері – заступниці і порадниці. «Мати навчила мене бути працелюбним, добрим, виховала повагу до старших та співчуття до хворих» ,- розповідає Борис Панасович. А Надія Бецель з тугою в очах говорить : « Не бачили особливої ласки, турботи від матері своєї, бо з ранку до пізньої ночі пропадала на роботі, щоб прогодувати трьох діток. А ми теж не сиділи без діла: доглядали вдома за скотиною, працювали на городі, тягали воду з річки, збирали на зиму хмиз ».

Були і веселі моменти життя. Так, Клавдія Федорівна згадує як святкували народні свята: « Памятаю своє перше ворожіння на хлопців, танці прямо на вулиці під балалайку ( старші в центрі кола танцювали, а діти підтанцьовували по краях), співали народні пісні, частіше сумні та тужливі». В спогадах Надії Миколаївни також є цікава інформація про дитячі забави: катання на саморобних ковзанах, зроблених з качанів кукурудзи, які прив’язували на один валянок. «Вечорами бігали в колгоспний сад за яблуками та грушами, на городи за огірками і помідорами,- продовжує вона. – Наб’ємо повні пазухи, а тут сторож…Ми вплав через річку - і попливли огірки, помідори, яблука. Виліземо з води, а в пазусі або пусто, або декілька штук».

Незважаючи на те, що долі моїх героїв різні, але вони однаково пам’ятають той момент, коли червоноармійці-визволителі вступили до їхнього села: зморені, голодні, брудні, виснажені і йшли, не зупиняючись колоною, вулицею села, а люди на ходу віддавали найкраще, що в них було вдома: шматочок хліба, глек молока, картоплину. І солдати з вдячністю і сумом приймали ці дарунки, розуміючи, що селяни відривають від себе останнє.

Вся історія життя моїх героїв наповнена справжніми випробуваннями на міцність, викликає у мене почуття глибокої поваги і гордості, що в нашому місті живуть такі люди, які пройшли загартування голодом і холодом, працею і нестатками і винесли з цього оптимізм, безцінний досвід і мудрість, твердий життєвій погляд на світ і віру в майбутнє, заради якого в свій час вони віддали найдорожче - своє дитинство. І нам не треба забувати про цих людей. А слухати їх, вчитись на їх порадах і добрих словах.

Список використаних джерел та літератури

1.                  Грицак Я. Страсті за націоналізмом.-К.,2011.-350с.

2.                  Грушовий К.С. Тоді, в сорок першому…-К.: Політвидав України, 1979.-296с., іл.., 24 арк.іл.

3.                  Даньков А.К.

Д59 Новогродівка- наше місто, наша гордість: (історико-краєзнавчий нарис).- Донецьк:ТОВ»ВПП «ПРОМІНЬ»,2007.-192с.,іл.

4.                  Дем’яненко В. Нескорені шахтарчата. Оповідання про юних героїв. (Іл.: Р,Ф,Єфіменко). Донецьк, «Донбас», 1972. 152с. з іл..

5.                  Дойч Міна Спогади лікаря про Голокост- К.: ДУХ І ЛІТЕРА.- 2011.- 184с.

6.                  Екасев Б.А.Красный Яр: село в донецком крае: историко- краеведческий очерк.-Донецк,2007.-131с.

7.                  Снайдер Т.Українська історія, російська політика, європейське майбутнє.-К.:ДУХ І ЛІТЕРА.-2014.-232с.(Бібліотека Європейського Форуму)

8.                  Історія України: Документи. Матеріали. Посібник/Уклад.,комент. В.Ю.Короля.-К.:Видавничий центр «Академія «,2002.-448с.

9.                  Сучасні дискусії про Другу світову війну: Збірник наукових статей та виступів українських і зарубіжних істориків .- Львів: ЗУКЦ,2012.-224с.

10.              Твои освободители, Донбасс. Очерки, воспоминания. Изд. 5-е, Донецк, «Донбас», 1976. 423с.

11.              Бецель Надія Миколаївна, м.Новогродівка, бесіда тривала 3 години, запис зроблено 22.01.2015 року.

12.              Єкасьов Борис Панасович,1931 року народження, м.Новогродівка, бесіда тривала 2 години, запис зроблено 20.01.2015 року.

13.              Кирилова Клавдія Федорівна,1932 року народження, м.Новогродівка, бесіда тривала 1 годину 45 хвилин, запис зроблено 21.01.2015року.