Сучай Олександра
Костянтинівська спеціалізована загальноосвітня
школа
І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням окремих
предметів
ПОВСЯКДЕННЕ
ЖИТТЯ КОСТЯНТИНІВЦІВ В УМОВАХ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (ЗА МЕМУАРАМИ НОННИ
БАННІСТЕР)
70
років минуло з часу закінчення Другої світової війни - однієї з найтрагічніших
сторінок української історії. Проте й досі ми відкриваємо невідомі сторінки
цієї жахливої війни. Відбувається переосмислення тих подій. Завдяки
спогадам пересічних людей ми можемо подивитися на історію
повсякденного життя людей під час окупації України гітлерівськими військами.
Історія
повсякденності війни зацікавила вітчизняних
істориків зовсім нещодавно, хоч за кордоном цей напрямок був відомий ще
з післявоєнних років[2-8]. Нові дослідження війни стали можливими завдяки
залученню нової джерельної бази – усної історії та епістолярної спадщини.
У 2009
році в Костянтинівку приїхала американська родина, яка привезла мемуари колишньої мешканки міста Нонни
Лісовської-Банністер[С]. Дівчинка під час Другої світової війни разом з матір’ю
потрапила до Німеччини, а потім до
Америки. Перед смертю вона написала книгу «Таємні щоденники Голокосту»[1][А].
Зі сторінок щоденника, очима 14-річної
дівчинки, можна побачити, як пересічні мешканці міста намагалися виживати
в умовах німецької окупації.
Мета дослідницької роботи – на базі щоденників
Нонни Лісовської показати повсякденне життя в окупації в місті Костянтинівка восени 1941-весною 1942
року[В].
Життя у місті, за спогадами Нонни, почало змінюватися наприкінці літа 1941 року. Німецькі літаки почали бомбардувати
місто, люди евакуйовувалися. Вона пише,
що поїхали майже всі її подруги. Школи
перестали працювати. І вона весь час проводила за грою на піаніно або за читанням книжок. Коли німецькі війська почали
наближатися, люди ховалися по підвалах і, майже, з них не виходили. Батько Нонни вирішив
викопати тунель, який б з’єднав будинок з підвалом. І там переховувався. Свою
родину (дружину та доньку) він переправив до сусіднього села, де б їм легше
було б прогодуватися. Там вони облаштувалися у будинку, який був покинутий
господарями. Нонна описує, що
спочатку прогодуватися в селі було не
важко, так як в полях ще залишався
врожай, який не встигли зібрати. Тому тільки було потрібно йти на поле та
викопувати моркву чи картоплю. Згадує, як мати вигадала пристрій для обмолоту
зерен пшениці з двох відер з зубцями. Пшеницю вони назбирали в підірваному
зерносховищі. Треба було тільки очистити зерна від уламків скла та дрібного
сміття.
Але на
початку окупації в житті Нонни сталася особиста трагедія. Німці, яки
постійно займалися обшуками, у підвалі знайшли її батька та жорстоко його
побили, після чого невдовзі він помер. Вона описує похорон батька, а потім
важкі часи виживання взимку 1941-1942 року у місті, куди вони перебралися до
бабусі. «Це, напевно, сама люта зима, яка коли-небудь приходить у цю частину
України. Води знайти нелегко, бо все замерзло. Для того, щоб здобути воду, ми з
матір’ю збираємо бруньки та сніг, розтоплюємо все на вогні. Цю воду треба
кип’ятити не менше 45 хвилин, щоб можна було б її пити». – так описує вона ті
часи[1, с.186]. Ще однією з проблем, яка
постала перед мешканцями місті взимку стало
опалення приміщень. «Ми збирали дрова, розбирали огорожі та обламували
гілля невисоких дерев. Це був щоденний обов’язок – ходити по вулиці та підбирати
будь-яку дерев’яшку, яку б могли унести додому та розвести вогнище. Здавалося,
що вже не залишилося нічого на околиці, що могло б забезпечити нас деревиною.
І від відчайдушності ми почали спалювати стільці та інші меблі, без яких
могли обійтись. Тим часом температура за
вікном падала до 40 градусів нижче нуля, та ми були у відчаї. Вікна та стіни
усередині будинку були покриті товстим шаром криги, завтовшки від півтора до
двох дюймів. Ми перестали знімати пальто, капелюхи, чоботи, спали на пружинах
та зверху покривалися матрацами, ковдрою, доріжками та взагалі всім, що могло
захистити нас від жахливого холоду». Так пише про холодну зиму 1941-1942 року
Нонна Лісовська –Банністер [1, с.205].
Їжі в місті вже не було. Тому людям доводилося ходити по
найближчим селам, щоб придбати хоч будь-які продукти. Лише весною 1942 року
мешканці міста почали засаджувати городи і годувалися будь-якою зеленню. Нонна описує, як німці на околиці міста відкрили базар, де
відбувався обмін продуктами та речами. «Ми з мамою регулярно ходили на ринок,
щоб просто подивитися, яка там є їжа або щось цінне для нас, що допомогло б нам
вижити» [1, с.169].
Дуже
цікаві спогади залишила Нонна про те, як взимку 1941-42 рр. німці дозволили
відновити діяльність православної церкви. « ..Взимку почала діяти церква. Ми з
мамою вирішили вступити до хору Руської
православної церкви та почали ходити на
співки у неділю. Не знаю, звідки
приходили люди, але кожну неділю церква була повною. Служби були типовими для
православного обряду, з свічками, іконами, і тому подібним, і мені дуже
подобалося туди ходити. Наприкінці служби (а вони були дуже довгими) мені дуже
хотілося їсти, тому, коли батюшка роздавав просфіри, маленький шматок хлібу, то
він був
дуже доречним. Це був маленький квадратик дріжжевого тіста, але він був
такий смачний. Бабуся була дуже щаслива з того, що могла відвідувати храм – вона
не пропускала жодної неділі[1,с.120].
Отже,
зі сторінок щоденника Нонни Лісовської перед нами постає картина повсякденного
життя простої костянтинівської родини
під час німецької окупації: як люди виживали, що їли, чим був заповнені
їхні дні, які почуття та емоції в них були.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.
The Secret Holocaust Diaries: The Untold Story of Nona
Bannister. – Memfhis: Tyndale House Publishers, 2009. – 450 с.
2.
Архіви окупації. 1941-1944(Серія «Більше не
таємно»/Держ.ком.архівів України; Упорядн. Н.Маковська. – К.:Вид.дім
«Києво-Могилянсьа академія,2006. – 872 с.
3.
Боряк О. Повсякденне життя сільського населення України в
період окупації під час Другої світової війни// Архіви України. – 2005. –
№1-3(256). – С. 300-310
4.
Вронська Т.М. В умовах війни: життя та побут населення
міст України 1943-1945. – К.,1995. – 84 с.
5.
Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої
світової війни: спроба нового концептуального погляду/ Ніжин: Видавець ПП
Лисенко М.М., 2010. – 590 с.
6. Степкин В.П. Жизнь при немцах: на родине и на
чужбине (Донбасс 1941-1943): историко-краеведческий очерк. – Донецк, 2003. – 52
с.
7.
Удод О. Повсякденне життя киян в умовах окупації
(вер1941-лист1943 рр): питання методології та історіографії// Архіви окупації.
1941-1944(Серія «Більше не таємно»/Держ.ком.архівів України; Упорядн.
Н.Маковська. – К.:Вид.дім «Києво-Могилянсьа академія,2006. – С.374-390
8.
Заболотна Т. Повсякденне життя населення Києва в роки
нацистської окупації (1941-1943).: Дис.канд.іст.наук 07.00.01. – К.,2008. – 156
с.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар